ДНЗ "Зернятко"

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Забезпечення повноцінного харчування дитини дошкільного віку

Потреба у вітамінах залежить від віку, фізичного навантаження і стану здоров’я дитини. Основні групи ризику з дефіциту вітамінів складають діти у віці: 3-х років; від 5 до 7 років; 11 — 15 років.

Якщо говорити про наслідки дефіциту вітамінів у дітей, то вони можуть бути такими:

погіршення самопочуття;
зниження розумової і фізичної працездатності;
порушення функціонування імунної системи (зниження опірності до інфекцій);
уповільнення темпів фізичного і психологічного розвитку;
схильність до розвитку різних патологічних і хронічних станів.

Варто зазначити, що більшість вітамінів не синтезуються в організмі (крім вітаміну К та біотину), або синтезуються у недостатній кількості (вітаміни В1, В2, В6), тому повинні надходити з їжею.

Раціон харчування дитини обов’язково повинен містити молочні продукти – джерело вітамінів та кальцію, м’ясо, рибу (джерело фосфору, кальцію), хліб, іноді крупи (джерело вітамінів групи В), фрукти (А, бета-каротин, С, Е)рослинні та тваринні жири (Е, С, А). Треба знати, що вживання овочів та фруктів з теплиць, кулінарна обробка продуктів, тривале зберігання значно зменшують вміст вітамінів у продуктах.

Дефіцит вітамінів, пов’язаний з недостатнім їх надходженням в організм з їжею, порушенням їх синтезу в організмі, або порушенням засвоєння, приводить до вітамінної недостатності – гіповітамінозу. Основними ознаками гіповітамінозу є: дратівливість, порушення сну, швидка втомлюваність, анемія, відставання у рості та розвитку, зниження пам’яті, часті інфекційні захворювання.

Крайній ступінь недостатності вітамінів в організмі, який проявляється вираженими порушеннями обміну речовин і функціонуванням органів та тканин, специфічними для кожного вітаміну називається авітамінозом (цинга – авітаміноз С, рахіт — авітаміноз Д).

У дітей дошкільного і шкільного віку забезпечення вітамінами залежить від збалансованого раціону харчування.

Так, відомо, що вміст вітамінів у продуктах рослинного походження у зимовий і весняний час значно знижується. У літній і осінній періоди, навпаки, перевага надається природнім, екологічно чистим продуктам (свіжим фруктам, овочам і ягодам, а також сокам).

Курс вітамінопрофілактики варто розпочати у наступних випадках: у осінньо-зимовий та весняний періоди (з жовтня до травня), у період інтенсивних емоційних або фізичних навантажень (зміни середовища, у стресових ситуаціях), після тривалого прийому ліків (антибіотиків), під час дотримання дієти (у тому числі лікувальної).

Вітамінні препарати необхідно обирати відповідно до віку дитини: дітям від 2 до 4 років — жувальні таблетки (вітамінно-мінеральні комплекси), старшим 4 років – таблетки та капсули. Для дітей старшого віку, бажано щоб препарат містив вітаміни А, Е, С, кальцій, йод та селен. Дітям, які мають схильність до алергічних реакцій краще обирати препарати, що не містять барвників, а дітям з цукровим діабетом – без цукру.

РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

Калорійність харчування

Зріст, розвиток, рух, обмін речовин та інші життєво важливі процеси вимагають постійного притоку енергії, що утворюється в організмі безперервно в результаті біологічного окислення харчових речовин. Одиницями її вимірювання є кілокалорії (ккал) або кілоджоулі (кДж). Потреба дитячого організму в енергії становить у віці 3-7 років 1500-2000 ккал. Добова калорійність харчування дітей має відповідати цим цифрам і правильно розподілятися між окремими прийомами їжі. Для дітей у віці 3 років і старше доцільним є такий розподіл:
• на сніданок — 25 % добової калорійності;
• на обід — 35-40 % ;
• полуденок — 10–15 %;
• вечеря—25%.
Необхідно стежити за тим, щоб страви, багаті на білки (м’ясо, риба, яйця), діти отримували в першу половину дня, тобто на сніданок і обід, а на вечерю вживали круп’яні, овочеві, сирні та молочні продукти. Страви з м’яса і риби багаті на білки, жири, тому вони можуть порушувати нервову систему і сон дитини.
Продукти харчування
Раціональне повноцінне харчування дошкільнят забезпечується, як і у дорослої людини, широким асортиментом продуктів тва¬ринного і рослинного походження. Винятком є жирні сорти м’яса і птахів (гуси, качки), а так само гострі приправи (оцет, гірчиця, хрін, гіркий перець) і пряна їжа.
Цінність продуктів тваринного походження (молоко і молоч¬ні продукти, м’ясо, м’ясні вироби та субпродукти, риба, яйця)

полягає насамперед у тому, що вони є джерелами повноцінних, легкозасвоюваних білків, а так само цілої низки вітамінів, мінеральних речовин.
Цінність продуктів рослинного походження полягає в їх багатстві на різноманітні вуглеводи, адже вони є найважливішим джерелом вітамінів, особливо аскорбінової кислоти і рутина, вітаміну Е і багатьох інших корисних речовин.
З-поміж продуктів тваринного походження важливе місце на¬лежить молоку і молочним продуктам. Діти у віці 3-4 років мають отримувати щодня не менше ніж 0,5 л молока, зокрема кисломолочні продукти (з урахуванням молока, що використовують на каші або інші молочні страви). До високобілкових молочних продуктів на¬лежать: свіжий сир, сирна паста, дитячі сирні сирки, тверді сири.
3- поміж молочних продуктів, багатих на жир, особливо корисними для дітей є вершки і сметана, що можуть використовуватися для за¬правки супів і салатів, зокрема як підлива до сирників і вареників. Сир, вершки, сметана і сир, на відміну молока і кисломолочних продуктів, що мають щодня включатися в раціон дітей, можна використовувати через один-два дні, але відповідно в більшому кількості.
З-поміж м’ясних страв перевагу віддають яловичині й телятині, можна використовувати м’ясо курей, курчат, індички, кролика, субпродукти — печінку, язик; нежирну свинину, молоду нежирну баранину. М’ясо та субпродукти є найціннішим джерелом білка, легкозасвоюваного заліза і низки вітамінів групи В.
Крім того, з м’ясних продуктів можна вживати молочні сосиски та варені ковбаси. Але щодня годувати дитину сосисками і ковбасою не можна! Сосиски можна давати дітям 1 раз на 10-14 днів. Не частіше! Дуже корисним продуктом є риба. Слід використовувати нежир¬ні сорти морських і річкових риб — судак, тріску, морський окунь.
У меню дітей м’ясо або риба включають щодня. Протягом
4- 5 днів дитині можна готувати страви з м’яса і 2-3 дні — з риби. До м’ясних і рибних страв як гарнір доцільно пропонувати не макаронні вироби, а овочі у вигляді відвареної картоплі або пюре (картопляне, бурякове, морквяне), тушкованої капусти, зеленого горошку. До курей краще подавати рис, картопляне пюре. М’ясо з овочевим гарніром засвоюється краще. Добре застосовувати ком¬біновані гарніри.
Велике значення в харчуванні дітей мають яйця. Однак, не¬зважаючи на корисність яєць, в їжі дитини зловживати ними не можна, оскільки вони здатні спричинити алергічні реакції. Яйця використовують тільки круто зварені або у вигляді різних страв: омлет, салати з яйцем, сирники тощо.

З-поміж жирових продуктів рекомендується вершкове масло й соняшникову, кукурудзяну, оливкову, соєву олію. їх краще ви¬користовувати в натуральному вигляді: вершкове масло — в бу¬тербродах і готових стравах (кашах, пюре), а олію — у вінегретах, салатах, готових овочевих стравах.
Хліб і хлібобулочні вироби є обов’язковою складовою щоденного раціону дитини. Білка в ньому міститься значно менше, ніж вуглеводів. Найбільш корисний хліб із житнього борошна та пшеничного грубого помелу.
Крупи і макаронні вироби так само становлять основне джерело вуглеводів і менше — білків. У харчуванні дошкільнят використо¬вують рис, гречку, вівсяну кашу і манну крупу.
Цукор і кондитерські вироби обов’язково входять у раціон дітей, рекомендовано давати печиві, вафлі, пастилу, мармелад, фруктову карамель, варення, джем, повидло і мед. Шоколад і шоколадні цукерки підвищують збудливість нервової системи, можуть спричинити алергію. Дітям до 3 років вживати шоколад небажано.
Фрукти, ягоди, овочі та зелень є обов’язковою складовою дитячого харчування. У харчуванні дітей корисно використовувати всі сезонні фрукти, ягоди, овочі та зелень у натуральному вигляді, а так само у вигляді соків і пюре. У раціоні харчування щодня ма¬ють бути салати зі свіжих овочів: капусти, моркви, зеленої цибулі, огірків, томатів та ін.
Питний режим
У зв’язку з природними втратами води через нирки, шкіру і з повітрям, що видихається, баланс води в організмі має постій¬но поповнюватися за рахунок рідини, що міститься в їжі, і пиття звичайної рідини — води, чаю, морсу тощо. У дітей через їх високу рухливість втрати води дуже відчутні, тому їх не можна обме¬жувати в питті. Але компенсувати брак рідини солодкими напоями не слід, адже це призводить до пригнічення апетиту. Не можна давати багато пити води під час їжі. В інтервалах між вживанням їжі вода має бути доступна для дітей. Зазвичай дають кип’ячену воду, остуджену до кімнатної температури, столову мінеральну воду без газу або слабо заварений чай.

 

ЯКОЮ МАЄ БУТИ ДОМАШНЯ ВЕЧЕРЯ?

У дитячих закладах діти отримують достатню кількість вуглеводів, жирів, а білків, особливо тваринного походження, — інколи недостатньо. Тому батькам необхідно регулярно цікавитися меню і відповідно доповнювати вечерю дітей продуктами, що містять тварин¬ний жир (молоко, сир, яйця, риба), якщо вони були відсутні в меню.

Найдешевшим і найціннішим носієм білків є сир, тому батькам потрібно турбуватися, щоб частіше готували дитині страви з нього на вечерю. Корисний також мед. Мед з молоком, кисломолочними продуктами підвищують гемоглобін.

Необхідно привчати дітей їсти з хлібом кефір і молоко, у такий спосіб збагачується амінокислотний склад їжі.

У домашню вечерю обов’язково включають фрукти, овочі й соки, щоб доповнити денне харчування в дитячому закладі вітамінами, мінеральними солями і мікроелементами (наприклад, морквяний, томатний, виноградний, сливовий соки; яблука або інші фрукти).

Багато каротину міститься в моркві, в організмі він перетворюється на вітамін А. Морква має бути щоденним продуктом у харчуванні дитини, особливо в зимово-весняний період.

Орієнтовне меню домашньої вечері

І варіант

• Томатний сік — 100 г;

• яйце або вінегрет;

• салат або картопляне пюре

з зеленим горошком — 200 г;

• молоко, здобна булочка або білий хліб з медом;

• фрукти

ІІ варіант

Морквяний сік — 50-100 г;

• сирок дитячий або сир — 100 г;

• кефір — 200 г (з хлібом);

• яблуко або апельсин

 
ЙОДНА НЕДОСТАТНІСТЬ ТА її ПРОФІЛАКТИКА

Розгляньмо таке порушення. Усі мінеральні речовини, що містяться в харчових продуктах, поділяють на дві групи: макро- і мікроелементи. Мікроелементи, до яких належать йод, названі так тому що їх концентрація в організмі не перевищуе 0,01 %. Але це зважаючи на таку малу концентрацію він відіграє важливу роль у біохімічній функції щитовидної залози. Залоза використовує йод для синтезу таких важливих гормонів як тиротоксин, дійодтирок- син і трийодтироксин. Недостатнє надходження йоду в організм людини призводить до розладу функції щитовидної залози, її збільшення і розвитку зобу.

Понад 85 % йоду надходить в організм людини з їжею, переважно рослинною. Але порушення правил зберігання та кулінарна обробка продуктів (смаження, відварювання, випікання) при¬зводять до значного зниження вмісту йоду в них, а в подальшому і в організмі людини.

У дорослих нестача йоду в них в їжі спричиняє компенсаторне збільшення щитовидної залози і набряк, випадання волосся, зниження температури тіла, різке зменшення фізичної та розумової працездатності та інші симптоми. Але найбільшу небезпеку та стурбованість викликає йодна недостатність у вагітних, унаслідок чого підвищується ризик народження дітей з малою вагою, нейросенсорною глухотою, спастичним паралічем, кретинізмом, а також мертвонароджень та викиднів. У ранньому дитинстві нестача йоду спричиняє незворотні психічні порушення, що призводять до критицизму, глухоти, німоти та ін. Така дитина буде приречена на довічну замісну терапію гормональними препаратами.
Усесвітня організація охорони здоров’я провела дослідження і на підставі їх результатів почала вважати Україну однією з країн з йодною недостатністю у населення. За останні роки кількість хворих поміж дітей у нас збільшилась утричі, а кількість операцій на щитовидній залозі за останні 5 років — у 3,5 рази.
За даними ВООЗ захворювання, зумовлені йодною недостач’ ністю, можуть бути повністю ліквідовані за умов вживання на селениям ендемічних регіонів продуктів, збагачених йодом. При родним джерелом вмісту значної кількості йоду є морська капуста та продукти, виготовлені з її використанням. Багато йоду містять морська риба, консерви з неї, нерибні продукти моря (мідії, м’ясо кальмарів, креветок, морського гребінця, м’ясо морських тварин). Але найбільш простим, дешевим, що особливо важливо для малозабезпечених верств населення, та випробуваним засобом є введення до раціону свого харчування йодованої кухонної солі (у 10 г такої солі міститься 190 мкг йоду, а добова потреба людини в йоді стано¬вить 200-220 мкг). Йодована кухонна сіль є в будь-якому магазині.

Йодна недостатність істотно впливає на розумовий розвиток дітей.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

для батьків щодо здорового харчування дитини

Не смажте їжу для дитини, а варіть її або готуйте на пару.
Годуйте дитину щодня овочами, фруктами і молоком.
Розповідайте дитині про шкоду швидкого харчування й пропонуйте здорозу альтернативу, зокрема свіжі салати, каші з грубої крупи.
Замінюйте чіпси картоплею, запеченою в духовій шафі.
Готуйте домашні бургери з булочок, овочів, сиру і зелені, а котлети — з нежирного м’яса або риби на пару чи в духовці.
Пропонуйте дитині сухофрукти, цукати, зефір, мармелад, красиво нарізані овочі та фрукти як альтернативу некорисним солодощам.
Демонструйте дитині власний приклад здорового харчування щоденно в домашньому родинному колі.

   РЕКОМЕНДАЦІЇ

для батьків щодо відвідування з дітьми закладів швидкого харчування

Обирайте продукти варені, приготовлені на пару, на грилі або запечені.
Звертайте увагу дитини одразу на дитяче меню за умови, якщо воно є в закладі. Це можуть бути різноманітні молочні каші з ізюмом, медом чи фруктами, сирники, яєчня чи омлет, фруктові салати, овочеві салати, заправлені олією.
Віддавайте перевагу стравам з курятини. Якщо на ній багато жиру, його можна промокнути
серветкою. У крайньому разі можна обрати й піцу — сирну або вегетаріанську, у яких немає
м’яса сумнівної якості та високої жирності.
Відмовтеся від будь-яких майонезів і соусів, ліпше приправляйте страви дитини оливко-
вою олією.
Віддавайте перевагу таким напоям, як соки-фреш або смузі, а також йогуртам, неміцному
чаю.
Звертайте увагу на розмір і вміст однієї порції страви, щоб контролювати добову норму ка-
лорій.

Цей дивовижний ранній вік.

Ранній вік (другий, третій рік життя), за визнанням фахівців усього світу, - унікальний період у житті людини. Так в чому ж його незвичайність?

Дитина інтенсивно оволодіває мовою, спілкуванням, культурою людського мислення. При цьому важливо відзначити, що розумовий розвиток зв'язаний з вихованням дитини і виникає виключно, як кажуть вчені, завдяки ранній соціалізації дитини, тобто завдяки взаємодії з соціальним оточенням. Душевна життя дитини починається дуже рано. Дитина копіює, віддзеркалює в діях і словах, в емоційних проявах і вчинках світ, в якому живе. Можна сказати, що ми "ліпимо" дитя за своїм образом і подобою. Він буде таким, яким зробить його соціальне оточення. Висновок один: духовно збагачена навколишня дійсність - головна умова морально-етичного розвитку особистості дитини.

У цей період психіка дитини влаштована так, що йому необхідні багаторазові повторення одних і тих же дій. При цьому він щоразу переконується у своїх можливостях і насолоджується самим вправою. Потреба в самостійних діях настільки велика, що вчені назвали період другого року життя (особливо після 1 року 6 місяців) віком "Я сам!". Якщо дитину позбавити цього активної взаємодії з навколишнім світом, він не тільки почне відставати розумово, але і назавжди втратить почуття співпричетності з ним, втратить бажання осягати нове. Байдужість веде за собою духовну лінощі. Так втрачаються раціональні зерна раннього трудового розвитку людини, які повинні бути "посіяні" вже на другому році життя, в ту сприятливу пору, коли у дітей самою природою яскраво позначена потреба в дії, а відсутність її задоволення межує з кризою в поведінці. Шановні батьки, пам'ятайте, що, позбавлений самостійності в діях з предметами, дитина починає вередувати, не підкорятися дорослому, протестувати всім своїм єством. Так з'являється негативне явище - дитяча нервовість.

Емоційна життя маленької дитини, її почуття, перші радощі й прикрощі повинні стати предметом пильної уваги дорослих. Позитивні емоції, які відчуває маленька дитина, вправно виконуючи дію, неодмінно повинні заохочуватися дорослими. Малюк буде відчувати емоційне задоволення лише в тому випадку, якщо він сам виконає якісь дії, а не тоді, коли дорослі, вважаючи, що він малий і безпорадний, зроблять все за нього. Не слід вимагати від дитини того, що він не в змозі зрозуміти. Часті заборони, покарання за незначні пустощі призводять до того, що дитина стає замкнутим і агресивним.

Діти тонко відчувають емоційний стан батьків. Не дивуйтеся, якщо помітите: поганий настрій мами передалася дитині. Він примхливий, плаксивий, неспокійний. Так само він реагує на сварки між батьками, на їх руху, тон голосу.

Класики про виховання дітей.

Привчати дитя вникати в душевний стан інших людей, ставити себе на місце ображеного і відчувати, - значить дати дитяті всю розумову можливість бути завжди справедливим.

Ушинський.

Дитяче "Дай", навіть просто мовчки простягнута рука повинні зіткнутися коли-небудь з нашим "Ні", а від цих перших "Не дам, не можна не дозволяю" залежить успіх цілого і величезного розділу виховної роботи.

Корчак.

Перші враження потужно діють на юну душу; все подальше її розвиток відбувається під їх безпосереднім впливом.

Бєлінський.

Не можна грубо втручатися в душевну організацію дитини. Дайте йому розвиватися вільно, і він сам зможе вибрати те, що йому доступно і цікаво.

Конраді.

Найкращий засіб у справі виховання - це дати проявитися в душі дитини якомусь доброму почуттю:

Щацкий.

 

Характер дитини залежить від Вас

(Консультація для батьків).

Ми часто вимовляємо слово "характер" і вже звикли до нього. "Оце характер", - говоримо ми з захопленням. "Ну і характер!" - вимовляємо, коли обурюємося. Добре це чи погано - мати характер?

Кожен, спираючись на свій досвід, розуміє під характером певне поєднання індивідуальних особливостей людини. Основними властивостями характеру прийнято вважати три групи якостей, що виявляються у відношенні до діяльності, яким-небудь дорученням (працьовитість, сумлінність, наполегливість, старанність, самостійність); у ставленні людини до самого себе ( гордість, почуття власної гідності) і до оточуючих (дбайливість, чуйність, доброта, чуйність).

Названі якості однакові за важливістю і виховуються одночасно. Можна виховати у дитини самостійність і почуття власної гідності, але одночасно і байдужість. Таке поєднання якостей досить поширене. Буває і так, що дитина і чуйний і добрий, але не здатний довести до кінця жодної справи, не може поставити перед собою мету.

Батьки часто заперечують: "Не все можна виховати: характер передається у спадок. У нашій родині двоє дітей-близнюків. Виховуємо ми їх однаково, а ростуть вони абсолютно різні. Що ж поробиш, народилися з різними характерами".

Чи це Так? Розберемося, наскільки характер дитини залежить від природних особливостей. Що в характері вроджене, а придбане?

Вродженими, спадкоємними є чотири властивості нервової системи дитини. Перше - сила нервової системи або працездатність: одні діти витривалі, здатні до тривалої напруги, інші - швидко стомлюються. Це можна помітити в грі, при виконанні дитиною доручення. Друга властивість - рівновага, або баланс процесів збудження і гальмування: у одних дітей може переважати процес збудження (галасливі, непосидючі діти), в інших - процес гальмування (спокійні діти, яких майже неможливо вивести з себе). Третя особливість - рухливість, перемикання нервових процесів (одна дитина легко і швидко переходить від гри до режимних моментів: прокинувшись, відразу включається в гру. Іншому властиво як би застрявання на якомусь переживанні, дуже повільне включення в стан неспання зі сну). Четверта особливість - динамічність нервових процесів, тобто здатність до виникнення звичних форм поведінки і швидкість їх зміни. Одні діти легко звикають до нових вимог в дитячому саду, з полюванням їм підпорядковуються, інші, охоче слідуючи їм, звикають довго, з працею.

Характер дитини не визначений цими природними особливостями нервової діяльності. Спостереження за розвитком близнюків підтверджують, що однакових умов для їх розвитку навіть в одній родині бути не може, обставини як би змушують їх діяти по-різному. Якщо мама просить дітей допомогти їй, то першим озивається хтось один. Інший дитина в цей час може стояти спиною до мами і тому на якісь частки секунди відгукнутися пізніше. Кілька подібних ситуацій - і вже є основа для формування протилежних якостей (пасивності та активності) у дітей-близнюків.

Різні поєднання властивостей дозволяють виділити неоднакові індивідуальні особливості в поведінці і діяльності дитини.

Особливості нервової діяльності можуть ускладнити, і допомогти виховати певні властивості характеру. Так, у дуже чутливого дитини важче виховати самовладання, ніж у дитини врівноваженого. У збудливих дітей важче виховати посидючість, ніж у повільних дітей.

Пам'ятайте, що всі діти, незалежно від їх індивідуально-психологічних особливостей розвитку, потребують цілеспрямованому впливі дорослого, свідомо використовує різні методи і прийоми для формування певних рис характеру дитини. У всіх дошкільнят виховують стійкі моральні почуття, моральні мотиви поведінки, послух і допитливість, активність. Проте у вихованні дітей з різними індивідуальними особливостями важливо спиратися на позитивні особливості вищої нервової діяльності, змінюючи при цьому їх небажані прояви.

Так, у п о д в і ж н и х, врівноважених дітей особливу увагу звертають на виховання стійких інтересів, стійких моральних мотивів поведінки. Якщо ця задача виховання буде вирішуватися правильно, то у дитини з'явиться терплячість, завзятість, якого досі не було, і вміння доводити розпочату справу до кінця, навіть якщо воно йому не цікаво. Виховання моральних почуттів дозволить дитині свідомо виконувати правила і вимоги дорослих, попередить розвиток таких якостей, як легковажність і самовпевненість.

У вихованні дітей іншого типу - збудливих, неврівноважених - батьки попереджають їх запальність, виховують витримку, наполегливість, уміння правильно оцінювати свої сили, обдумувати рішення і етапи своєї діяльності.

Дорослі повинні бути вимогливими і терплячими. Вимагаючи від дітей слухняності і попереджаючи запальність і впертість, дитині пояснюють обґрунтованість того чи іншого вимог, необхідність виконання правил. Дорослі не вмовляють, а пояснюють, залишаючись вимогливими. Якщо дитині дається доручення, він проговорює його вголос, пояснюючи, що він буде робити, що йому для цього необхідно, на які частини лучин розділити доручення, щоб його легше було виконати, які можуть зустрітися труднощі і як їх уникнути. Не забувайте іноді підходити до нього - дитині може знадобитися ваша допомога. Не треба боятися довіряти дитині, але слід надавати йому потрібну допомогу. Дошкільнику можна доручити накрити на стіл, коли прийшли гості; можна попросити сходити до сусідів з якою-небудь проханням. Подібні доручення вимагають від дитини зовнішньої і внутрішньої зібраності, стриманості, ввічливості, тобто тих якостей, яких йому не вистачає; дорослі високо оцінюють саме ці якості, проявлені неврівноваженим дитиною, для того щоб вони стали стійкими рисами характеру.

Необхідні також спеціальні ігри, спрямовані на розвиток цілеспрямованого уваги та стриманості. Такі ігри часто пропонуються в літературі, їх можна придумати і самотужки. Це можуть бути вправи з різними предметами в будь-якій обстановці. Наприклад, по дорозі в дитячий сад можна пограти і гру "Називаємо все навколо" з умовою, що, як тільки зустрінеться перехожий, треба замовкнути.

У вихованні повільних дітей особливо звертається увага на формування у них активності, ініціативності, допитливості. У повільних дітей розвивають уміння швидко переключатися з однієї справи на іншу.

З такими дітьми особливо часто здійснюють прогулянки в парк, ліс, ходять в зоопарк, цирк. Уява повільних дітей постійно будять, включаючи їх у всі події сімейного життя. Це сприяє створенню звички бути завжди зайнятим, активним. Якщо дитина робить все дуже повільно, важливо бути терплячим, не дратуватися. Корисно робити з ним що-то наввипередки, намагаючись дати йому обмежений час для виконання доручення. При цьому можна відраховувати час (наприклад, при одяганні), пли нагадати дитині про те, що збиралися почитати йому книжку, подивитися мультфільм, але із-за повільності його можна не встигнути зробити цього. У дітей розвивають точність, спритність, швидкість рухів. З повільними дітьми частіше грають у рухливі ігри, що вимагають цих якостей.

У вихованні чутливих, вразливих дітей суворо дотримуються режиму дня, дають малюкові тільки посильні завдання і вчасно допомагають йому.

 

Звернення до дитини відрізняються особливою чуйністю, м'якістю, рівним, доброзичливим тоном, довірою до його силам і можливостям. Якщо щось залишається, то слід пам'ятати, що йому потрібен час на підготовку робочого місця, що доручення буде виконуватися дуже ретельно. Тому не слід дратуватися, якщо дитина буде звертати увагу на дрібниці.

У вразливих дітей виховують віру в свої сили, ініціативність, самостійність, комунікабельність. При сторонніх не можна звертати увагу на прояви сором'язливості або неправильні дії дитини. У вихованні не застосовуються суворі покарання або загроза покаранням у відповідь на невпевненість, неправильні дії дитини. Не можна залякувати чутливих дітей - їм і так властива боязливість, страх перед новим. Необхідно вчити їх долати почуття страху. Якщо дитина боїться темряви, треба разом з ним увійти в темну кімнату і включити світло. Потім дитина зробить це один, а дорослий буде десь поруч. Корисно провести це в ігровій формі (наприклад, у грі "Розвідники"). Виховуючи сміливість, потрібно вчити малюка долати свій страх. Якщо він злякався повзучою по землі гусениці, візьміть її в руки, нехай він рухає її у ваших руках, нехай візьме в свої. Схвалите його дію: "Ти молодець, не злякався, ти сміливий". Ви побачите радість маленького людини, преодолевшего свій страх, свою невпевненість. Щоб ця невпевненість зникла зовсім, він повинен відчути, що ви з розумінням, чуйно поставитеся до нього і в тому випадку, якщо він зробить щось не так, що ви не станете його лаяти і говорити: "Ось завжди біля тебе так". Якщо по-доброму ставитися до ранимому дитині, його невдач, то згодом, завдяки терплячості та доброзичливості дорослого, його випереджає високою оцінкою сміливості, самостійності дитини, у дошкільника з'являється впевненість у своїх силах, він стає відкритим і довірливим.

 

ПОЧИТАЙ МЕНІ КАЗКУ, МАМА, АБО З ЯКИМИ КНИГАМИ КРАЩЕ ДРУЖИТИ ДОШКОЛЯТАМ.

ЛЕГКІСТЬ І МІЦНІСТЬ.

Хороша книжка для маленьких має деякі особливості.

Вона легка - у малюка повинно вистачати сил на те, щоб в будь-який момент дістати книгу з полиці.

Міцність їй забезпечує звичайний або ламінований картон.

Розмір книжки невеликий дитина повинна мати можливість "грати" з нею самостійно.

У книзі великі, яскраві картинки і трохи дрібних відволікаючих деталей. Друкований текст - лише великий, фрази - чіткі і лаконічні.

Якщо сторінка являє собою яскраву картинку, текст повинен розташовуватися на світлому фоні.

Зверніть увагу на наявність гігієнічного сертифіката (зазвичай вказується на останній сторінці або обкладинці) Адже малюки часто намагаються гризти книгу.

ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС.

Найменшим потрібні книжки для розглядання предметів, тварин, рослин і т. п. На сторінці 80 % площі повинна займати картинка. Підписи складаються максимум із двох-трьох слів. Малюк поки не уявляє, як поводитися з новою "іграшкою" - все може обмежитися облизуванням і безглуздим перевертанням сторінок. Але якщо ви розглядаєте книжку разом і при цьому промовляє текст, то незабаром помітите, що малюк легко впізнає знайомі предмети і навіть намагається по-своєму їх називати.

ВЕСЕЛА АБЕТКА.

Приблизно з року (а при бажанні і раніше) можна почати читати дитині вірші та коротенькі казки. У цьому віці знайомство з веселими потешками добре супроводжувати яскравими характерними жестами. Приблизно до двох років, коли у дитини з'являється інтерес до букв, - придбайте абетку. Варто пам'ятати, що пізнавання букв і читання - речі різні. Зараз ви читаєте, а дитина активно слухає. Не варто форсувати події.

Багатьом дітям подобаються книжки-іграшки всілякі пищалки, книжки у формі тварин, комах і т. д. Вони привабливі для дитини, але не варто ними захоплюватися книги, перш за все, призначені для читання - це малюкові важливо засвоїти. Поступово відведіть кількість книжок-іграшок до мінімуму.

Три роки - вік " чомучок " - оптимальний час для покупки дитячих ілюстрованих енциклопедій. Кількість незнайомих слів у них не повинно перевищувати 10-15 відсотків, інакше книга може здатися дитині нудною. Читаючи разом з вами, малюк отримує відповіді на свої питання і при цьому вчиться працювати з новою інформацією.

РОЗШИРЮЄМО КРУГОЗІР.

Якщо у батьків є велике бажання, починати читати дитині можна з самого народження. Новонароджений не може зрозуміти сенсу прочитаного, але прекрасно розрізняє інтонації, ритм і до того ж сприймає емоційний стан дорослого під час читання. Так що якщо мама читає із задоволенням, а не з обов'язку, то у дитини вже на емоційному рівні починає формуватися позитивне ставлення до заняття читанням.

Найпростіші книжки можна робити самостійно, разом з дітьми вирізати, малювати, складати простенькі тексти про життя дитини. Це розвиває творчі здібності, дозволяє дитині усвідомити, що все, про що говориться в книгах, має відношення до реального життя і формує дбайливе, глибоко особистісне ставлення до книги взагалі.

Якщо у вас виникають сумніви з приводу змісту книги, приберіть її подалі. Більше довіряйте своєї батьківської інтуїції.

Чим старше дитина, тим багатогранніше стає коло його читання. Завдання батьків - постаратися розширити дитячий світогляд, добираючи різноманітні книги. А щоб малюк вчився орієнтуватися у світі друкованого слова, вирушайте в книжковий магазин разом.

Навіть коли дитина навчиться читати сам, не припиняйте практику спільного читання. Дорослий може читати набагато більш емоційно, створюючи у дитини живі уявлення про написане, і до того ж повинен пояснювати малюкові незрозумілі моменти і загальний зміст. А головне - таке читання дуже згуртовує.

Організація та проведення прогулянок у різних вікових групах.

Організація і проведення спостережень. Схема аналізу спостереження

1. Організація обстановки (розміщення об'єктів спостереження, умови, створені для них, добір і розташування обладнання та матеріалів, що використовуються в процесі спостереження). Розміщення дітей.

2. Прийоми залучення уваги дітей до спостереження і збудження інтересу (сюрпризні моменти, загадки, постановка пізнавальної задачі, проблемна ситуація), їх дієвість.

3. Прийоми спонукання тварини до різним способам поведінки.

4. Характер завдань і запитань, послідовність їх постановки (логіка заняття). Характер і зміст відповідей дітей.

5. Включення обследовательских дій в хід спостереження, їх характер, результативність.

6. Використання прийомів активізації розумової діяльності (пошукові питання та дії, порівняння, використання дитячого досвіду та ін).

7. Прояв інтересу дітей в ході спостереження (емоції, питання, зосередженість уваги).

8. Індивідуальні прояви дітей на заняттях і індивідуальний підхід до них.

9. Використання на заняттях результатів повсякденних спостережень, проведених дітьми.

Дидактична гра. Схема для аналізу.

1. Виховно-освітнє значення обраної гри (якими знаннями оперували діти в процесі гри, які розумові операції використовували, їх оцінка). Що нового внесла гра в знання і вміння дітей?

2. Помилки і труднощі дітей, їх причини (брак звань, відсутність знань, уваги, необхідних розумових умінь).

3. Прийоми керівництва, їх дієвість (способи залучення дітей, способи пояснення правил гри та ігрових дій, керівництво її ходом).

Трудова діяльність. Схема для аналізу.

1. Організація умов праці (об'єкти праці, устаткування, інструменти, їх розміщення), їх раціональність.

2. Організація дитячого колективу, форми роботи по організації праці (ланки, пари, конвеєр, хлопчики-дівчатка, доручення, підгрупа вся група).

3. Прийоми постановки і пояснення трудового завдання.

4. Знання та вміння, необхідні для виконання завдання; нові знання та вміння, що формуються на занятті.

5. Результативність трудових дій дітей, якість навичок і умінь.

6. Взаємодія дітей у процесі праці.

7. Ставлення до праці (з цікавістю, байдуже).

8. Оцінка діяльності (дітьми, вихователями), її зміст, форми.

9. Екологічна спрямованість праці дітей.

Рухлива гра. Схема для аналізу.

Підготовка вихователя до гри (майданчик, атрибути, знання правил, слів і т. д.)

Прийоми керівництва.

Індивідуальний підхід в процесі гри.

Індивідуальна робота з розділами програми. Схема для аналізу.

Підготовка вихователя.

Організація обстановки.

Прийоми керівництва і мотивації.

Самостійні творчі ігри. Схема для аналізу.

Організація обстановки (атрибутика).

Змістовність і різноманітність ігрових навичок.

Взаємодія дітей під час гри.

Прийоми керівництва, їх дієвість (способи залучення дітей, розмови про ігрових дій).

Дисципліна - це навчання правильній поведінці.

Більшість батьків погодяться з тим, що в деяких випадках потрібні дисциплінарні заходи впливу. Але які? Кращим чи виходом буде накричати на дитину, поставити його в кут чи просто відшмагати?

Дисципліна - більш широке поняття, ніж просто покарання у відповідь на проступок. Цей термін походить від грецького слова , що означає "навчати". Дисципліна передбачає навчання дітей правильному поводженню. Маленькі діти не можуть керувати своєю поведінкою і тримати під контролем внутрішні спонукання. Вони мають потребу в керівництві дорослих.

Трирічні діти повинні підкорятися встановленим правилам. Вони лякаються, якщо їх надають самі собі. Діти вважають, що правила - це форма захисту, створена турботливими батьками. Навіть якщо вони і порушують одні правила, вони вчаться поважати інші. Це частина циклу їх розвитку.

Прийомами дисципліни є обійми, поцілунки, похвалу, пояснення, вс

Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Copyright MyCorp © 2017
    Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz